Будьте готові до здійснення мрій, і не кажіть, що вас не попереджали. Ви зараз настільки сильні та вправні, що усі ваші плани виконуються і перевиконуються, навіть ті, які здавалися зовсім фантастичними і нездійсненними.
Тілець (21.04 – 20.05)
Свята змінюватимуться роботою, а веселі компанії – усамітненням. Ви нині, як на американських гірках – то вгору, то вниз, то густо, то пусто. То всі навколо святкують і обнімаютьс, то раптом починають конкурувати між собою.
Близнюки (21.05 – 21.06)
Чи то ви роботу зміните, чи спосіб життя, чи десь переїдите, але зміни обіцяють бути дуже разючими, схоже, що ви переживаєте переломний момент між “до” і “після”. Але поряд із вами продуктивні і позитивні люди, настрій чудовий, сили прибувають.
Саме час заховатися у комірку чи печеру і не показуватися звідти увесь тиждень. Вам зараз конче потрібно знайти себе, розібратися у важливих питаннях самоусвідомлення. Зрештою, зрозуміти хто ж ви є, і куди прагнете рухатися у майбутньому.
Тілець (21.04 – 20.05)
Можливо, цього тижня замаячить дорога, що манитиме вас додатковими прибутками чи просто подарунками. А ще перед вами відкриваються можливості повчитися, поповнити свою базу знань та вмінь і вийти на новий обрії у роботі.
Близнюки (21.05 – 21.06)
Настають незворотні зміни, які зараз просто необхідні для того, щоб підняти вас на новий рівень життя. Ви ставите перед собою досить амбітні цілі і вони зовсім несподіваним чином досягаються, і ви опиняєтесь у новій якості у новому товаристві.
Здійснення вашої мрії, здається, вже на відстані руки – тільки простягніть її і схопіть біжане. Але все не так просто, бо доведеться проходити складний шлях, взявши на себе додатковий вантаж турбот і відбиваючись від конкурентів.
Тілець (21.04 – 20.05)
Будьте спокійними і робіть те, що належить, надто не смикаючись і не вмикаючись емоційно. Зараз вам потрібно просто і чітко виконувати свою роботу, отримуючи за це гарні стабільні гроші, повагу колег і заохочення керівництва.
Близнюки (21.05 – 21.06)
Зовні життя нагадуватиме досить спокійне плесо річки – ви у нірвані, начебто відпочиваєте. Але насправді відбуваються великі зміни – ви вирішуєте, куди далі спрямувати своє життя, і результат може бути зовсім несподіваним.
Общество. 4 п П. Главным лейтмотивом лета у людей буде беспокойство по поводу отсутствия денег и привычных способов их заработать. Возможны постоянные ограничения, задержки, отсрочки, все, что препятствует и выставляет дополнительные заслоны.
Политика. Сила П.Усиливается давление властей на все то, на что еще можно давить, увеличивается значение силовых и карательных органов, которым увеличивают финансирование, равно как и подконтрольным политикам.
Экономика. 6 чаш П. У многих возникнет ощущение дежавю, поскольку могут вернуться к давним советским хозяйствования методам, когда всем управляют сверху и не дают свободы. Зато все, кто внизу, одинаково равны и бедны.
Международные отношения. Императрица. Возможны свежие поступления от международных доноров, которые не дадут умереть с голоду и подкинут деньжат. Ну и плюс еще сможем выгодно торговать урожаем.
Общество. Иерофант. Похоже, что какие-то карантинные ограничения понемногу снимаются и все возвращаются к привычной жизни. Люди в большинстве своем законопослушны и ведут себя правильно и благоразумно, согласно законов и распоряжений властей.
Политика. 2 м П. Продолжается активная деятельность для деятельности, для видимости того, что все что-то важное делают. Однако, может наблюдаться значительное расхождение во мнениях, причем, даже в стане заядлых друзей.
Экономика. Суд. Может наблюдаться улучшение общей ситуации. В любом случае, падение приостановлено и можно даже рассчитывать на рост. Найдутся кое-какие стимулы и резервы, которые и приведут к успешным шагам.
Международные отношения. 4 жезла. Есть повод для радости. Кажется, международное сообщество уже все болезни и невзгоды победили, со всем справились и мы даже можем вместе со всеми присоединиться к празднованию.
Общество. Жрица. Люди немного в ступоре, будто бы прислушиваются к себе, к своим ощущениям и мыслям. Очень многие уходят в себя, в так называемую внутреннюю эмиграцию и не хотят уже особо светиться и активничать.
Политика. Туз жезлов. Развивается бурная деятельность, принимаются новые законы и правила, такое впечатление, что действие идет, но никто не знает, чем все закончиться и как обернется. Главное, чтобы процессы шли, а результат не важен.
Экономика. Императрица П. Возможны финансовые и материальные потери, ухудшение финансирования некоторых отраслей и даже отказ от обязательств по выплатам, поскольку денег брать просто неоткуда.
Международные отношения. 6 жезлов П. Возможны поражения по нескольким направлениям – и в отношениях с восточным соседом, и репутационные потери на мировом уровне. Нас будут жалеть и нам будут сочувствовать, но не помогать.
Павло Снігур з селища Велика Димерка, що на Броварщині, вже дев’ять років літає
Газета “Київська правда”
Ні, він не професійний льотчик, а звичайний працівник газового господарства, і ширяє він не уві сні, а у небі, на приватному літальному апараті. І таких любителів українського неба налічується вже кілька сотень. Бодай раз вони збираються на зльоти, де обмінюються досвідом і літають в своє задоволення, навіть змагаються.
Любов
до неба була в генах
Пан Павло впевнений, що
у нього прокинувся небесний ген. Його дід, теж Павло, хоч і вивчився на
льотчика, але через хворобу з небом йому довелося розлучитися, але не з
літаками. Пройшов усю війну в авіатехніках.
А ось онук мрію діда втілив.
Щоправда, вже у зрілому віці. Захопився Павло Снігур польотами якось раптово,
перерив увесь інтернет і знайшов підходящий для себе варіант – паратрайк. Такий
легкий літальний апарат з двигуном і крилом-парашутом. Довго вивчав матчастину,
збирав гроші на паратрайк і вчився літати. Зрештою, придбав машину. Прав
спеціальних на нього не треба, дозволів для польотів – також, та й аеродроми
спеціальні не потрібні – апарат легко вміщається
в гаражі, а для перевезення – у причепі.
– Зараз це
найдоступніший і найбезпечніший вид літального транспорту, бо літаки і гвинтокрили
– це надто дорого і мороки біля них чимало, – пояснює свій вибір пілот-аматор.
Паратрайк зроблений українським
майстром з Котельви, що на Полтавщині. За словами пана Павла, українські
любителі політати зазвичай користуються саме вітчизняними розробками. Звичайно,
задоволення не з дешевих – коштує подібний апарат 10-12 тис євро. Ну і плюс ще екіпірування,
паливо та витратні матеріали. Треба ж придбати і одяг відповідний, щоб вітер не
продував, і шоломи, і причеп для перевезення.
Техніка польоту доволі
проста – за допомогою бензинового двотактного двигуна паратрайк піднімається
над землею, здіймаючи за собою і крило-парашут, яке наповнюється повітрям.
Таким чином можна і в небо злітати, і безпечно там себе почувати, бо вже на
парашуті. Швидкість в середньому 40 км на годину, але може і до 70, залежить
все від вітру. Також від вітру залежить і дальність польотів.
– Я як перший раз полетів,
так три дні потім під враженням ходив, – усміхається аматор, – а як перший раз
керував – так це було ще крутіше…
Літати
було не страшно, бо згори був парашут
Наважилася і я
спробувати, шо ж це таке і побачити землю з висоти. Виїжджаємо за село, машина
тягне за собою причіп із паратрайком. Паркуємося в бур’янах, і першим ділом
пілот встромляє в землю вудилище зі
стрічкою – треба знати звідки вітер дме, щоб проти нього злітати. Потім
викочує з причепу трайк і розгортає зібгане у рюкзаку широченне крило. Власне
на цьому крилі і будемо летіти, воно подвійне – з одного боку повітря заходить,
а з другого не виходить.
Сам паратрайк якоїсь
особливої довіри не викликає – несерйозний якийсь триколісний металевий
велосипед з двома кріслами, що чіпляються до труб, а позаду – величезний пропелер.
Одягтися довелося як
капустині, бо в жовтні літати – це вам не липнева прогулянка… Двоє штанів,
три светри і куртка, на голові – теплий підшоломник, шолом, спереду під куртку прив’язую
непроникний чохол від крила – щоб вітер не продував. І ще ж фотоапарат на шиї. Сідаю
попереду пілота на місце для туристів, ставлю ноги на педалі в носі літального
апарату. По суті – вишу у повітрі, опираючись лише на сидіння і педалі. По
бокам – жовті дуги, за які можна триматися руками.
Двигун позаду завібрував,
короткий розбіг – і ми вже у повітрі. Незчулася коли і відірвалися від землі…
Крило позаду нас під час розбігу вже набрало
повітря і ми ширяємо над городами і хатами.
Піднімаємося все вище і
вище, з цього ракурсу Велику Димерку я ще не бачила, тому ледве впізнаю якісь
знайомі місця: ось пролітаємо залізницю, по якій товарняк суне, внизу зеленіє озеро
Міхов, поруч виблискують хрести собору, а ген там величезне поле ще не зібраної
капусти зеленіє…
Якась жінка біля двору
махає вітально нам рукою, навзаєм відповідаю і я. Давно хотіла зазирнути за
паркани, які бачила тільки з фасадів – і раптом така нагода трапилася. Ось
хтось собі новий басейн тільки-но поставив, у когось вся ділянка зеленим
газоном вкрита, а десь мальовничо по всьому городу помаранчеві гарбузи розкидані
– краса!
Облітаємо все селище,
намагаючись оминути найбільші скупчення диму. Особливо ретельні і
безвідповідальні господарі палять зайве, задимлюючи все довкруж…
Намагаюся фотографувати
все, але руки вже трохи змерзли навіть у рукавицях і пальці весь час
потрапляють не туди… А тут ще й вітер піднявся. І думка з голови не йде: оце
як раптом щось станеться і ми вниз спустимось, то як його додому так далеко йти…
Про те, шо може статися щось гірше я не думається зовсім – бо ми ж зі своїм
парашутом.
Коли пілот піддає газу
і ми піднімаємося догори, то враження таке, як інколи буває на автомобілі, коли
раптовий підйом – дух захоплює, мабуть, це кількасекундне відчуття
невагомості…
І ось уже поволі
повертаємося до місця злету, бур’ян стрімко наближається, сідаємо, задерши
вгору ніс – і вітаємо вас на гостинній броварській землі…
Вище 300 метрів підніматися не цікаво – земля на клаптики полів перетворюється
Політ тривав в усього
20 хвилин, а здається, що це як маленьке життя проминуло… Піднялися ми не
надто високо – до 120 метрів, а загалом можна до 300 метрів літати, бо вище вже
зась – там вже тільки літакам можна. Та вище і не цікаво – запевняє пілот,
мовляв, земля перетворюється на суцільні клаптики городів… Що ж до дальності
польотів, то на одній заправці двигуна можна і до 100 км подолати, все залежить
не лише від відстані, але і від ваги пасажирів, і від швидкості вітру.
Нині літає Павло Снігур
щоразу як трапляється гарна погода, і як бажання є, влітку, ясна річ, частіше,
бо і тепло, і помилуватися є чим. Зазвичай він виробив собі маршрут і ширяє над
областю, бо рідну Димерку вже вивчив за п’ять років. Фотографує у своє
задоволення Київщину згори і виставляє фото і відео на фейсбуці та в ютубі. А
ще – катає рідних, які теж захопилися польотами разом із ним.
Пілот запевняє, що можна в небо підніматися в будь-яку погоду, аби вітру сильного не було. Каже, що є серед спільноти любителів неба й екстремали, що взимку зважуються на політ. Зате в мороз і атмосфера стабільніша, що вже й про адреналін говорити.
Общество. 4 чаши. Люди в унынии, им надоело наблюдать все это безобразие вокруг, на которое они не могут никак повлиять, но массы пока спокойны, до точки кипения и возмущения еще не дошло.
Политика. 7 жезлов П. Продолжается борьба между разными политическими группировками, но, похоже, что она только для виду и на публику, а пока людей развлекают яростными боями без правил, кто-то тонко выстраивает свою стратегию.
Экономика. 8 чаш. Начинается движение – уходят определенные одиозные и неумелые персонажи, которые способствовали застою и появляются новые персоналии, уж более умелые и профессиональные, которые способствуют кардинальным позитивным изменениям.
Международные отношения.3 жезла. Появляется надежда на просветление и на то, что будем продвигаться вперед. Уже есть конкретные планы на то, каким для нас будет будущее в международном сообществе.
В школе у нее была кличка Шапокляк. Не из вредности, а только из-за внешнего сходства с мультяшной героиней – учительница украинского языка была невысокая, сухонькая, с острым носиком. Когда-то заменяла она заболевшую учительницу и в нашем классе. Жаль, что урок тогда был только один, но разницу мы почувствовали – проскальзывало очень уважительное отношение к ученикам. И когда Людмила Викторовна Сергийчук вдруг стала коллегой – сначала ответственным секретарем, а потом и журналистом городской газеты – для меня это стало полной неожиданностью. Ведь педагог, как и военный – это не профессия – это диагноз. И став один раз на эту стезю, мало кто сходит с накатанных рельсов. И пусть мало платят, дети хамят, нагрузки – как у космонавтов. Зато тихо и уютно. Как в болоте…
Еще одним откровением об этой женщине стало известие о том, что она уехала… во Францию. Несмотря на двоих, правда, уже взрослых детей, и мужа-чиновника, занимающего не последний пост.
